інший

-а, -е, займ. означ.

1) Який відрізняється від названого; який існує, перебуває не в цьому місці, не за цих обставин; не цей, не той, другий. || Який змінився порівняно з попереднім; не такий, як раніше; інакший. || у знач. ім. і́нше, -шого, с. Те, що відрізняється від названого, даного; не те, що було. || Протилежний зазначеному. || Ще який-небудь із ряду однорідних предметів, явищ, із групи людей, об'єднаних спільною ознакою. || у знач. ім. і́нший, -шого, ч.; і́нша, -шої, ж.; і́нші, -ших, мн. Ще хто-небудь, крім названого, з групи людей, об'єднаних спільною ознакою.

••

В і́ншому ра́зі — інакше.

Не хто і́нший, як ... — саме ця особа.

2) перев. мн. Усі, крім названого (названих); решта. || у знач. ім. і́нші, -ших, мн. Усі, крім названого (названих); решта (про людей). || у знач. ім. і́нше, -шого, с., перев. у сполуч. з усе. Усе, крім того, про що йдеться (йшлося).

••

Крім усьо́го і́ншого у знач. вставн. сл. — слід ще додати, що ...

3) Один із багатьох; деякий, який-небудь. || у знач. ім. і́нший, -шого, ч.; і́нша, -шої, ж. Один (одна) із багатьох; дехто. || під час переліку, іноді повторюючись. Дехто з перелічуваних; частина.

4) у знач. присл. і присудк. сл. і́нше, рідко. Не так, як досі; інакше.

••

І́ншим ра́зом — а) не тепер, не цим разом; б) іноді, часом.